РОЗЛУЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,
Розлучати, ча́ю, єш, сов. в. розлучи́ти, чу́, чиш, гл.
1) Разлучать, разлучить. Не розлучай мене з милим. Мет. 73. Розлучено нас обоє як на орлі крила. Грин. III. 246.
2) Отдѣлять, отдѣлить свой скотъ изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. І. 218.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 49.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
РОЗЛУЧАТИСЯ, ЧА́ЮСЯ, ЄШСЯ, →← РОЗЛУЧАННЯ, НЯ,